Досвід роботи

Опис власного досвіду з проблеми

За 26 роки педагогічної діяльності я пересвідчилась, що головне в житті людини – це здоров’я, і в першу чергу, здоров’я дитини. У вік комп’ютерних технологій, інтенсифікації навчально-виховного процесу неухильно зменшується рухова активність дитини, що негативно позначається на її фізичному розвитку і психологічному стані: сприйманні, мисленні, запам’ятовуванні, увазі, і зрештою приводить до зниження успішності навчання. Змінити ситуацію, на мою думку, допоможуть ігри на природі, які входить у життя дитини з раннього віку. Адже граючись, діти глибше пізнають навколишній світ, набувають різноманітних умінь і навичок, гра викликає життєвий інтерес і цікавість. Безперечно, що під час гри формуються всі фізичні здібності дитини: твердішою стає рука, гнучкішим тіло, несхибним окомір, розвиваються винахідливість та ініціатива, формуються моральні якості: доброта, чуйність, уміння переборювати труднощі та долати перешкоди.

Методична проблема над якою я працюю «Формування фізичних здібностей учнів шляхом впровадження інноваційних технологій».

Національна доктрина розвитку освіти ставить перед вчителем завдання «виховання людини в дусі відповідального ставлення до власного здоров’я і здоров’я оточуючих як до найвищої індивідуальної і суспільної цінності. Одним із шляхів досягнення цієї мети є використання різноманітних форм рухової активності».

Виконання зазначених завдань дасть змогу досягти істотного зниження захворюваності дітей, підлітків, молоді.

У шкільній системі фізичного виховання формування фізичних здібностей учнів шляхом ігор займають значне місце ще й тому, що забезпечують підготовку дитини до подальшої плідної праці та інших видів діяльності. Підкреслюючи виняткове значення ігрової діяльності для всебічного розвитку дітей, А.С. Макаренко зазначав: «Гра має важливе значення в житті дитини, має те саме значення, яке у дорослого має діяльність, робота, служба. Яка дитина у грі, такою з багатьох поглядів вона буде в роботі, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається у грі».

Обравши науково-методичну проблему, я усвідомлювала, що дане питання не нове і важливість його неодноразово притягувала до себе науковців. Ще в давнину, грецький філософ Платон розглянув гру як «умову цілеспрямованого спостереження за дітьми, коли для вчителя розкриваються здібності, інтереси, якості їх особистості, які залишаються прихованими за інших обставин».

Серед багатьох питань педагогіки, що привернули увагу В.О.Сухомлинського однією з головних була проблема фізичного виховання школяра. «Духовне життя дитини, - стверджував педагог – її інтелектуальний розвиток, мислення, пам'ять, увага, почуття, воля – великою мірою залежать від гри, її фізичних сил. Слаба, квола, нездорова , схильна до хвороб дитина на уроці швидко втомлюється, згасають її очі, стають млявими рухи ».

Досліджуючи дану проблему, ознайомилася з методичною літературою з фізичного виховання авторів Б. Шияна та Л. Волкова, роботою О.Шев-ченка, досвідом В. Рибалка, В. Бондаренка та інших вчителів-практиків.

Виходячи з цього, поставила перед собою такі основні завдання:

- зміцнювати здоров’я учнів за принципом: «Гра на природі – шлях до здоров’я »;

- використовуючи гру, запобігати перевтомі дітей;

- через гру формувати фізичні здібності учнів.

Набутий досвід дає змогу стверджувати, що на уроки фізичної культури дитина повинна іти із задоволенням, мати бажання рухатися, водночас не перевтомлюватися, щоб бути готовим легко перейти на інші види діяльності. Гра супроводжує кожен проведений мною урок. Адже гра відноситься до практичних методів фізичного виховання і є удосконаленням та закріпленням рухових дій. Практично будь-яку фізичну вправу можна виконати ігровим методом (Б. Шиян. Теорія і методика фізичного виховання школяра). Рухливі ігри застосовую різної інтенсивності – великої, середньої та низької. Крім цього, враховую емоційний фон гри чи естафети, які різноманітні за змістом, темою і організацією.

Для розвитку швидкості використовую рухливі ігри, що вимагають негайної рухової реакції, а також ігри з подоланням короткої відстані за найменший час («Хто перший? », «Біг до прапорців» та ін.). Для розвитку спритності практикую такі ігри як: «Прокоти м’яч у ворота», «Совонька» та інші, що вимагають від учнів уміння діяти в умовах, які швидко змінюються та ускладнюються додатковими завданнями.

Розвиток сили окремих м’язових груп відбувається в іграх, які вимагають короткочасного силового напруження («Хто далі кине?», «З купини на купину», «Ведмідь і бджоли»).

Витривалість розвиваю в іграх з інтенсивною руховою діяльністю, яка триває оптимальний час стосовно учнів різного віку («Дожени свою пару», «Гонка з вибуванням»).

З учнями початкових класів проводжу два види рухливих ігор – ігрові вправи (несюжетні ігри) та сюжетні ігри «Шишки, жолуді, горіхи», «День - ніч». В основу сюжетних ігор покладено життєвий досвід дитини, її уявлення про навколишній світ.

З учнями основної та старшої школи проводжу рухливі та спортивні ігри. Спортивна гра – найвища сходинка рухових ігор. Ці ігри застосовую відповідно до модулів програми «Волейбол», «Баскетбол», «Футбол», «Легка атлетика» та ін. Наприклад, в модулі «Легка атлетика» використовую такі ігри:

- при виконанні вправ з бігу - «Хто швидше?», «Естафетна паличка», «Біг з перешкодами»;

- при виконанні вправ із стрибків - «Стрибни далі», «У річку – гоп»;

- при виконанні вправ з метання - «Влучно в ціль», «Хто далі?».

Для розвитку рухових якостей практикую використання нестандартного обладнання (великої скакалки довжиною 5 метрів). Вправи із скакалкою застосовую при проведенні уроків з різних тем та в позакласній роботі. Такі вправи розвивають швидкість, швидкісну витривалість, спритність, швидкісно-силові якості, координацію, виховують увагу, силу волі.

Особистий вклад, який розкриває проблему над якою я працюю «Використання ігрового методу як засобу розвитку фізичних якостей та зміцнення здоров’я учнів» є ігри на природі з використанням особливих умов місцевості біля школи (рельєфу, умов соснового лісу).

Ігри на місцевості застосовую на уроках фізичної культури у модулях «Легка атлетика», «Туризм», «Футбол», в спортивній оздоровчо-масовій роботі, на заняттях спортивної секції, в гуртковій роботі. Учні початкових класів із задоволенням виконують ігри «Хто швидше збере шишки?», «Хто дальші кине шишку?», «Знайди скарб» (шишки діти збирають у сосновому ліску). В класах основної школи використовую ігри та естафети спортивного орієнтування: визначення азимуту , знаходження КП за картою, схемою (маршрут і КП знаходяться в тому ж лісі), стрибки на великій скакалці, використовуючи різні варіанти вправ в залежності від віку учнів «Хто більше стрибне?», «Яка команда найспритніша?».

Двічі на рік (на початку та наприкінці навчального року) всією школою ми ходимо в одноденний туристично-оздоровчий похід, де проводжу ігри «Пакет», «Визначення азимуту», ігри та естафети з елементами туризму, футболу, сюжетно-рольові ігри «Піраміда».

Гра на природі, в лісі сприяє правильному розвитку, зміцнює здоров’я учнів, виховує в них почуття товариства, взаємовиручки, колективізму.

Ігри поряд з дозованими вправами й активним відпочинком, загартовують організм учнів повітрям і сонцем.

Отже, широко застосовуючи в своїй роботі ігровий метод, я зміцнюю здоров’я учнів, запобігаю їх перевтомі, розвиваю фізичні якості.

Інноваційна значущість пропонованого досвіду полягає в тому, що використовуючи на практиці природні умови і керуючись принципом «Гра на природі – шлях до здоров’я» здійснюю:

1. Зміцнюю нервову систему учнів.

2. Поліпшую фізіологічні процеси, які відбуваються в організмі дітей.

3. Формуємо фізичні здібності учнів.

4. Загартовую дитячий організм.

І, таким чином, досягаю мети навчально-виховного процесу «Здорова дитина». Актуальність і значущість своїх досліджень підтверджую словами великого педагога і гуманіста В.О.Сухомлинського: «Найважливіше джерело здоров’я – навколишня природа – повітря, сонце, вода, літня спека й зимова холоднеча, тінисті гаї й квітучі поля конюшини. Живи й трудися серед природи».